Ну-ну, не хвилюйся. Ти, напевне, вже здогадався скільки... Багато, дуже багато. Навіть якщо її тільки цього року збудували.
Слово «школа» виникло давно-давно. Ще в тих роках, які називаються «до нашої ери». Може, в історичному музеї ти бачив черепки колишніх амфор і ваз? А на табличках під ними написано час виготовлення. Приміром, «VII ст. до н.е.» Це означає: «Сьоме століття до нашої ери».
Давня школа, щоправда, відрізнялася від твоєї, сучасної. Наприклад, дівчатка тоді ще до школи не ходили — їх виховували в сім’ї. І домашніх завдань не було. Зате були тілесні покарання до порушників дисципліни на уроках.
І було це в Елладі, яку тепер називають Древньою Грецією. Природно, що і слово «школа» має грецьке походження.
Грецькі тата й мами, як і всі батьки, мріяли, щоб їхня дитина виросла гармонійно розвинутою людиною. Тому в давньогрецькій школі вчили читати, писати, лічити, співати і грати на музичних інструментах. Тільки зараз більшість дітей грають на фортепіано, а тоді в пошані були ліри, а також 7- і 9-струнні кіфари. Звісно, тодішнім хлопчикам кіфари були більше до вподоби. Крім того, в ті часи освічена людина мусила оволодіти мистецтвом кіфаредики — тобто вміти акомпонувати співу і не цуратися мелодекламації.
Ще в давньогрецькій школі вивчали політику, ораторське мистецтво, філософію. Велику увагу приділяли й фізичному загартуванню. Футболу тоді ще не вигадали, тому хлопчаки захоплювалися пентафлоном — це таке п’ятиборство, куди входили біг, боротьба, стрибки, метання диска і списа.
Заняття в школі проходили у формі наукових бесід. Двійок не ставили, але з поганими учнями обходилися так само, як і з порушниками дисципліни. Виховання юнаки одержували в школах відомих філософів і риторів, які були непоганими спортсменами (Піфагор, наприклад, навіть був чемпіоном Олімпійських ігор). Тож, напевно, школярі готувалися до своїх вчених бесід як слід.
|