Думи мої, думи мої, 
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

Шевченко виступає сьогодні духовним будівничим нашої держави», через сприйняття поетової спадщини народ України «національно самостверджується, морально зміцнюється, духовно очищується"